Мій шлях у бізнесі починався ще наприкінці 80-х — на початку 90-х років, у часи перших кооперативів. Ми працювали з різними містами — Одеса, Москва, Туреччина — привозили товари: каву, чай, солодощі, алкоголь, базові продукти. Тоді був великий попит, працювали заводи, а ринок лише формувався. Ми заробляли на товарообігу, а згодом поступово почали створювати власний бізнес.
Повномасштабна війна стала повним шоком — ніхто не вірив, що це можливо. У перші місяці ми фактично не займалися бізнесом, бо головним завданням стала допомога людям. На нашій території проживало понад 160 осіб, ще близько 1400 людей потребували підтримки в громаді. Потрібно було забезпечити їх житлом, їжею, базовими речами.
БІЗНЕС ЗУПИНИВСЯ ЧЕРЕЗ БЛОКПОСТИ, ОБМЕЖЕННЯ І ПОВНУ НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ. ЛИШЕ З ЧАСОМ МИ ПОСТУПОВО ПОЧАЛИ ВІДНОВЛЮВАТИ РОБОТУ.
Сьогодні мій бізнес вже не такий, яким був до війни. Змінилися ринок, попит і тенденції. Але найголовніше — всі живі та здорові, і це повністю змінює ставлення до всього, що ти робиш.
РЕЛОКАЦІЮ БІЗНЕСУ Я НЕ РОЗГЛЯДАВ. ОСНОВОЮ ЗАВЖДИ БУЛА І ЗАЛИШАЄТЬСЯ УКРАЇНА. Є ПЕВНІ НАПРАЦЮВАННЯ І ЗВ’ЯЗКИ В ЄВРОПІ, АЛЕ ЦЕ НЕ ОСНОВНИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ.
Серед найбільших викликів для українського бізнесу сьогодні — нестабільність, валютні коливання, складність виконання контрактів і, найголовніше, падіння попиту. За моїми оцінками, споживання зменшилося приблизно вдвічі. Багато людей виїхали з країни, і частина з них, ймовірно, вже не повернеться.
Під час війни моя відповідальність як підприємця значно зросла. Ми активно допомагаємо армії — фінансово, матеріально, беремо участь в аукціонах, співпрацюємо з місцевою владою та міжнародними партнерами. Це вже давно не просто бізнес, а частина спільної боротьби.
НАЙСКЛАДНІШІ РІШЕННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ БУЛИ ПОВ’ЯЗАНІ З ЛЮДЬМИ. БАГАТО ХТО ВИЇХАВ, НАВІТЬ ТІ, ХТО МІГ ЗАЛИШИТИСЯ І ДОПОМАГАТИ. ЦЕ ЇХНІЙ ВИБІР, АЛЕ ДЛЯ МЕНЕ ЦЕ БУЛО НЕПРОСТО. МИ Ж ЗАЛИШИЛИСЯ ТУТ І З ПЕРШИХ ДНІВ ВКЛЮЧИЛИСЯ В ДОПОМОГУ.
Війна також змінила українських підприємців і меценатів. Особливо на початку благодійність була дуже потужною. З часом вона трансформувалася — зокрема через певні негативні випадки. Сьогодні допомога стала більш адресною: напряму тим, хто її справді потребує.
Я переконаний, що бізнес сьогодні має критично важливу роль у підтримці армії та соціальних ініціатив. Якщо не допомагати зараз, завтра можна втратити все — і бізнес, і країну. Тому ця підтримка має бути постійною.
Головне для розвитку бізнесу сьогодні — не здаватися і не втрачати віру. Важливо тримати темп разом із країною, підтримувати армію і продовжувати працювати.
Через 10–15 років я бачу Україну сильною, інтелектуальною державою з високотехнологічною економікою. У нас є великий потенціал, і ми повинні перетворити його на конкурентні проєкти світового рівня.
УКРАЇНА ДЛЯ МЕНЕ — ЦЕ БАТЬКІВЩИНА, ЯКОЮ Я ПИШАЮСЯ.
Після війни я мрію про мирне життя для наших дітей і про безмежні можливості для розвитку тут, в Україні.
УКРАЇНЦІ — ЦЕ СИЛА.
