"Для мене Незалежність починається з самого себе. Хоча за документами я потребую постійного стороннього догляду, насправді я ні від кого не залежу і справляюся з усім сам."
Найсильніше відчуття, що я є частиною сили, яка тримає країну, прийшло після поранення, коли я пройшов реабілітацію і повернувся на службу.
Тоді я зрозумів: я потрібен своїм побратимам.
Найважливіше для мене — ніколи не здаватися, попри біль чи труднощі, іти тільки вперед.
Я навчався і продовжую навчатися на інженера-будівельника. Це зовсім не пов’язано зі службою, але я завжди прагнув опановувати щось нове. На війну я пішов передусім тому, що я чоловік, що я українець, і країна мене потребувала. Армії я вже віддав частину свого життя — і розумію, що залишити її буде важко.
Мене підтримує моя дівчина, яку я вже називаю своєю дружиною. Саме вона допомагає мені тримати сенс, коли емоційно чи фізично стає важко. У найболючіші періоди я просто не опускав рук: навчався, відкривав нове і ділився цим з іншими. Марія завжди була поруч — і саме вона стала для мене великою опорою.
Звісно, були моменти, коли здавалося, що сил більше немає. Але я звик переходити пікову межу болю, і це щоразу відроджує мене з новими силами й відчуттями.
Я не маю одного “Обличчя Незалежності”. Для мене кожна людина, яка здатна бути самостійною, — це і є втілення Незалежності. Бо все починається зсередини.
Я живу теперішнім і працюю заради майбутнього своїх дітей. Країна майбутнього для мене — це країна, де вони зможуть бути вільними. Я не пророк, але знаю одне: я мушу робити все для їхнього завтра вже сьогодні.
Сильна держава тримається на єдності. На жаль, нам її часто бракує. Але я вірю, що ми навчимося бути разом.
У найгостріших обставинах мені допомагає залишатися людиною вміння правильно розподіляти час і зберігати холодну голову. Хоча часу завжди бракує, це дві найважливіші речі, які тримають мене у рівновазі.
Мабуть, найбільш символічним моментом для мене є усвідомлення смерті. Багато хто її боїться, але я готовий померти заради майбутнього своєї сім’ї.
Смерть у бою — це, певною мірою, теж символ Незалежності: бо ти вже не залежиш ні від кого, і ніхто більше не залежить від тебе.
Майбутнім поколінням українців я б сказав одне: «Я вже помер і завершив свою боротьбу за незалежність. А вам бажаю бути сильними людьми і мати власну думку, не залежати ні від кого! І пам’ятайте тих, хто загинув заради вас: вільних і незалежних!»
Слава Україні! Героям слава!
