«Я хочу бачити Україну єдиною не лише територіально, а й у відчутті єдності нації»
Моя незалежність сьогодні — це мій вибір. Незважаючи на статус і обмеження, я маю право не відмовлятися від своїх бажань і мрій.
Я можу сам обирати шлях, професію, коло спілкування. Я маю право прагнути досягнень і можливість реалізовуватися.
Я відчував себе частиною тієї сили, яка тримає країну, ще під час служби у складі ЗСУ. Виконуючи бойові накази, вивозячи важку техніку на передову, я бачив хлопців із різними завданнями, але з однією метою. Саме тоді я розумів: ми — сила, і я є її частиною.
Найважливішим було зберегти життя своє та побратимів.
Моя професія автослюсаря допомагала і на війні — я міг швидко відновлювати техніку, щоб виконувати бойові завдання.
Після поранення я вирішив здобувати досягнення в спорті, і тепер хочу зробити стрільбу з лука доступною для різних категорій людей.
Мої плани й мрії допомагають мені зберігати сенс. Я прокидаюся щоранку і знаю: в мене немає часу на смуток, бо мій день розписаний наперед — на сьогодні, на завтра, на тиждень, на місяць. Це дозволяє мені рухатися вперед.
Маленькими кроками — до великої мети.
У найважчі моменти я навчився бути вдячним. Вдячним собі — за те, що не здавався ані емоційно, ані фізично. Вдячним Богові — за життя. Вдячним дружині — за те, що завжди поруч. Саме вона допомогла мені не замикатися, не опускати руки.
Бувало, що я більше боявся її завзяття, ніж власного відчаю. Її підтримка стала моєю опорою.
Я зрозумів, що відновлювати сили потрібно через баланс: один день відпочиваю, шість днів працюю. Це і є моя формула успіху.
Для мене обличчям Незалежності є моя перша тренерка Катерина Дубровіна — срібна призерка Олімпійських ігор у Сіднеї. Вона — приклад сили, впевненості й рішучості. Її прагнення розвивати спорт і залучати ветеранів та військових до активного життя стало для мене джерелом натхнення. Вона показала, що спорт може подарувати людині новий сенс.
Я хочу бачити Україну єдиною не лише територіально, а й у відчутті єдності нації.
Ми маємо всі ресурси, щоб бути на рівні з іншими державами. Освіченість, порядність, відповідальність і взаємна повага — це ті якості, які формують сильну державу.
Я завжди намагаюся зберігати спокій і пам’ятати: часто люди говорять на емоціях, і це не завжди об’єктивно. Повага до інших допомагає мені не втрачати рівноваги.
Я ніколи не забуду свій перший постріл з лука після поранення — настільки сильний, що мене майже викинуло з крісла. І той момент, коли вперше влучив у «десятку». Ці емоції неможливо описати: попри все, я зміг!
Майбутнім поколінням українців я хочу сказати: «Не забувайте історію. Бо якщо її забути, доведеться знову виправляти чужі помилки»
