До 24 лютого 2022 року гравці нашої команди жили звичайним життям. Серед нас були будівельники, водії, підприємці, офісні працівники. Хтось уже мав бойовий досвід із 2014 року, а хтось ніколи не тримав зброї в руках. Ми виховували дітей, планували відпустки, мріяли про добробут, нові домівки та спокійне майбутнє для своїх родин.
Сьогодні близько 80% команди — ветерани російсько-української війни. Також серед нас є люди з ампутаціями або порушеннями функцій кінцівок, отриманими як унаслідок війни, так і через травми чи хвороби.
З початком повномасштабного вторгнення наш шлях кардинально змінився — від цивільного життя до війська, до оборони позицій під Бахмутом, Мар’їнкою, на Херсонщині.
ТОЧКОЮ НЕПОВЕРНЕННЯ ДЛЯ БАГАТЬОХ СТАЛО ПОРАНЕННЯ — ВИБУХ МІНИ ЧИ ПРИЛІТ СНАРЯДА. САМЕ В ЦЕЙ МОМЕНТ ЖИТТЯ ПОДІЛИЛОСЯ НА «ДО» І «ПІСЛЯ».
Команду як єдине ціле сформувала спільна мета. Спочатку це були тренування заради реабілітації та відновлення. Але з часом з’явився азарт і бажання змагатися. Польові гравці навчились впевнено рухатися на милицях, віддавати паси, забивати, а воротарі — відбивати удари однією рукою.
Далі були турніри: перший — у Польщі, потім участь у польській Екстракласі, регулярні виїзди, поразки, перемоги і досвід гри з сильними суперниками. Саме це загартувало і згуртувало нас. Ми підтримували одне одного, росли разом і відчували потужну підтримку українців на трибунах. Згодом стартували національні змагання в Україні — Кубок Ліги Дужих і чемпіонат України.
Майже кожен із нас переживав моменти, коли здавалося, що рухатися далі неможливо. Особливо після поранення, коли здається, що активне життя завершене. Але вистояти допомогли впертість, підтримка близьких і приклад побратимів. Коли бачиш, як інший, попри все, виходить на поле і досягає результату — починаєш вірити, що зможеш і ти.
Команду «Покрова АМП» офіційно з’явилася 12 вересня 2023 року з ініціативи отців салезіян святого Івана Боско УГКЦ. Ідея народилася ще влітку 2022 року, коли отець Михайло Чабан побачив ампфутбол у Швейцарії і зрозумів, що цей напрям критично важливий для України. У Львові її допоміг реалізувати президент клубу Богдан Мельник. Для багатьох із нас усе почалося з його візиту до реабілітаційного центру, де він просто розповів про футбол на милицях і запросив на тренування. Далі спрацювало «сарафанне радіо» — гравці приводили побратимів, знайомих, і команда почала зростати.
СИЛА ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПОВЕРТАЮТЬСЯ ДО АКТИВНОГО ЖИТТЯ ЧЕРЕЗ СПОРТ, — У ПРИЙНЯТТІ СЕБЕ І ЗДАТНОСТІ ПЕРЕТВОРИТИ НОВУ РЕАЛЬНІСТЬ НА РЕСУРС.
Це про дисципліну, витримку і внутрішню трансформацію. Спорт допомагає спрямувати біль і агресію в рух, швидкість і результат. Це перемога духу над обставинами.
Після фронту гравці стикаються з великою кількістю викликів — як фізичних, так і психологічних. Ампфутбол став для багатьох не лише реабілітацією, а й простором підтримки. Після тренувань зменшується фантомний біль, з’являється енергія і сенс рухатися далі. У команді ми ділимося досвідом, радимо одне одному лікарів, протези, можливості для розвитку чи відкриття власної справи. «Покрова АМП» — це не просто спорт, це спільнота і друга родина.
Перемога для нас сьогодні — це не лише результат на полі. Кожен із нас уже переміг, залишившись живим і подолавши внутрішні бар’єри. Ми стали сильнішими, витривалішими, впевненішими. Своїм прикладом ми мотивуємо інших — ветеранів і всіх українців. Ми не просто мріємо — ми діємо: виграємо чемпіонат України без поразок і пропущених голів, здобуваємо Кубок України і готуємося до Ліги чемпіонів.
УКРАЇНА ДЛЯ НАС — ЦЕ БАТЬКІВЩИНА, ДІМ, ЗА ЯКИЙ МИ ВІДДАЛИ ЧАСТИНУ СЕБЕ І ЯКИЙ НІКОМУ НЕ ВІДДАМО.
Після перемоги ми мріємо бачити Україну країною без бар’єрів, де кожен ветеран і людина з інвалідністю може реалізувати себе.
