З дитинства, відколи почала усвідомлювати себе, я росла в родині з глибокими цінностями. Пісня і музика були невід’ємною частиною нашого життя, тому своє покликання я відчула дуже рано.
ПІД ЧАС ВІЙНИ МЕНЕ НАЙБІЛЬШЕ НАДИХАЮТЬ ЛЮДИ, ЯКІ ПРИХОДЯТЬ НА КОНЦЕРТИ. Я ДИВЛЮСЯ НА НИХ І РОЗУМІЮ: ЦЕ СПРАВЖНІ УКРАЇНЦІ — ГІДНІ, ДУМАЮЧІ, ЗМІСТОВНІ. САМЕ ДЛЯ НИХ Я ХОЧУ ПРАЦЮВАТИ Й СПІВАТИ.
Більшість пісень у моєму репертуарі — особисті. Усе, що я виконую, так чи інакше прожите мною, пропущене через власні відчуття й досвід.
Війна суттєво вплинула на мою творчість. Я відчула глибоку потребу піднімати й відроджувати забуту музику — ту, яку сьогодні виконують лише поодинокі артисти, здебільшого в академічному середовищі. Мені хочеться дати нове життя творам українських композиторів, які стояли біля витоків нашої естради.
Водночас для мене дуже важливо зберігати народну пісню, адже саме вона відкриває нас самим собі — нашу історію, наші цінності, нашу ідентичність.
Сьогодні створюється багато нової музики, але не завжди йдеться про якість. Тому я переконана: важливо мати міцну основу, з якої можна рости.
Я абсолютно впевнена, що українська пісня має унікальну силу об’єднання і підтримки. Люди знаходять одне одного за спільними сенсами, переконаннями, відчувають, що вони не самі. Вони відкривають для себе пісню, якою можуть пишатися. Пісня об’єднує, підтримує і робить життя трохи легшим. У ній ми пізнаємо себе.
ТЕМИ, ЯКІ СЬОГОДНІ НАЙБЛИЖЧІ МОЄМУ СЕРЦЮ, ВЖЕ ЗВУЧАТЬ У ВСЬОМУ, ПРО ЩО Я ГОВОРЮ І СПІВАЮ.
Звісно, у моєму житті були моменти сумнівів. Особливо після закінчення консерваторії, коли я працювала в оркестрі, багато подорожувала світом, і водночас мене переконували почати співати. Я вже тоді записала сольний альбом і заявила про себе як співачку, але внутрішньої впевненості ще не було.
Переломним моментом стала перемога — Гран-прі на конкурсі імені Квітки Цісик. Надзвичайно важливою для мене була підтримка Ніни Матвієнко, яка повірила в мене — і за це я завжди буду їй вдячна. Саме тоді я відчула, що обрала правильний шлях. Наче сама Квітка Цісик дала мені цю відповідь.
Сьогодні українська пісня відкриває світу нашу душу. Одяг чи танець можна побачити, відчути фізично, а пісню — лише почути і пережити внутрішньо. Саме в ній — наша глибина: сила, слава, мрії, біль і надія. Вона розкриває нас світові значно глибше, ніж інші культурні прояви. Україна — одна з тих країн, що мають надзвичайно багату пісенну спадщину, і це ще раз підкреслює нашу унікальність.
Сьогодні я відчуваю, що мій слухач змінився. Він став глибшим, свідомішим, більш включеним. І для мене це велика цінність. Особливо тішить, що на концерти приходять люди різного віку — від зовсім юних до старшого покоління.
Моє послання дуже просте: під лежачий камінь вода не тече. Тому важливо діяти, працювати, не чекати, що хтось зробить щось за нас. Брати відповідальність і керувати своїм життям самостійно.
УКРАЇНА ДЛЯ МЕНЕ — ЦЕ ДІМ, КОРІННЯ, СИЛА, ЛЮБОВ, ВІРА, НАТХНЕННЯ І ГОРДІСТЬ.
Після перемоги я мрію про гідне життя для нашої країни. Про те, щоб ті, хто залишилися живими, не зрадили пам’яті тих, хто віддав за нас життя. Щоб була вдячність кожному ветеранові. Щоб у нашій державі зникло крадійство і з’явилося зріле мислення.
Я вірю, що після перемоги ми виростемо як суспільство. Що люди навчаться брати відповідальність за свої вчинки.
