До початку повномасштабної війни я активно працював із молоддю: відвідував школи та університети, говорив про важливість підготовки до великої війни, наголошував на цінності нашої державності. Був співорганізатором численних військових вишколів і водночас приділяв багато уваги протидії антиукраїнським впливам.
Рішення стати на захист країни для мене не було раптовим. Переломним моментом став захід окупаційних військ до Криму у 2014 році. Вже на початку червня того ж року я вступив до лав добровольчого батальйону. Згодом, у січні 2022 року, ми з побратимами активно готувалися до можливого вторгнення. 25 лютого я був у військкоматі, а вже 26 лютого офіційно став частиною бойової сім’ї 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Мої рідні знали про це ще до початку повномасштабної війни, тому з розумінням поставилися до мого вибору.
За час війни було багато сильних і емоційних моментів, але особливо закарбувалися дні перебування на метеостанції Донецького аеропорту під час завершального етапу його оборони у 2015 році, а також момент, коли ми знищили перший ворожий танк у березні 2022-го.
Миті, коли усвідомлюєш, що можеш загинути, трапляються не раз. У такі моменти найчастіше згадуєш рідних. Життя ніби пролітає перед очима, як калейдоскоп, тіло стискається, мов пружина, і ти завмираєш десь між життям і смертю.
Найбільша сила українського воїна — у внутрішній мотивації. Це не страх покарання, а усвідомлений вибір. Це поклик предків і відчуття обов’язку перед нацією, яке веде в бій.
Після повернення з фронту одним із найскладніших викликів стає психологічна адаптація до цивільного життя. І, мабуть, найкращою підтримкою в цьому є спілкування з іншими ветеранами — тими, хто розуміє без зайвих слів.
Війна суттєво змінила моє сприйняття життя. Те, що раніше здавалося складним, тепер виглядає інакше. Я почав більше цінувати прості речі, особливо час, проведений із родиною.
Окреме місце в житті воїна займає братерство. Це основа ментальної стійкості, те, що залишається назавжди. Це відчуття побратимського плеча, яке ти несеш із собою навіть поза фронтом.
Для мене перемога — це не лише вихід на кордони 1991 року. Це відновлення історичної справедливості, повернення наших територій і встановлення такого порядку, який гарантуватиме безпеку України в майбутньому.
УКРАЇНА ДЛЯ МЕНЕ — ЦЕ МОЯ НАЦІЯ, МОЯ ІДЕНТИЧНІСТЬ І МОЯ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Після перемоги я мрію про просту, але важливу річ — поїхати у велику і довгу подорож.
