До повномасштабної війни моє життя було сповнене планів щодо розвитку бізнесу, громадської роботи та благодійної діяльності. Це була велика командна робота, спрямована на розвиток підприємств правничого спрямування, реалізацію проєктів соціального розвитку громад і підтримку людей вразливих категорій. Уже тоді ми розуміли необхідність об’єднання зусиль бізнесу задля побудови ефективних моделей управління та впровадження позитивних змін у життя громад.
Кілька каденцій поспіль я обирався депутатом Харківської обласної ради. Моєю головною метою було реальне покращення життя в регіоні. Ми створювали дозвіллєві й розвивальні простори для дітей, впроваджували громадські ініціативи на підтримку обдарованої молоді, закладів освіти, медицини, культури та спорту. У співпраці з благодійними організаціями, волонтерами та активістами нам вдалося збудувати близько 20 дитячих і спортивних майданчиків у містечках і селах Харківщини.
Із початком повномасштабної війни весь цей досвід став критично важливим. Усі напрацьовані зв’язки, професійні знання та комунікації були спрямовані на оборону держави, підтримку людей і збереження української державності.
Рішення долучитися до захисту країни було миттєвим. Напередодні вторгнення я повертався з Києва до Харкова і відтоді залишався в місті під час ключових подій — героїчної оборони та звільнення Харкова від диверсійних груп ворога силами оборони України.
У березні 2022 року я вступив до лав Збройних сил України, долучившись до оперативно-тактичного угруповання військ «Харків». Саме з цього почався мій шлях у військових формуваннях, який триває й сьогодні.
Сьогодні моя зона відповідальності охоплює юридичні та безпекові питання, питання забезпечення, а також координацію заходів із психологічної реабілітації особового складу.
Як соціальний діяч, я представляю позицію Національної гвардії України в громадянському суспільстві, координую взаємодію громад із підрозділами НГУ та працюю над зміцненням цієї співпраці.
Мій досвід взаємодії з військовими сформувався через низку сильних історій. Однією з перших стало знайомство з бійцями спецпідрозділу НГУ «Омега», які захищали Харків. Їхнім командиром тоді був Олександр Півненко, нині командувач Національної гвардії України. Саме в той період формувався справжній дух побратимства і цінності, які стали частиною мого світогляду.
Окремим досвідом стала співпраця з ГУР та робота з військовополоненими росіянами. Ми забирали їх із позицій і передавали спеціальним службам — це було понад 200 осіб. Сильним враженням стало усвідомлення того, що значна частина з них прийшла на війну з фінансових мотивів. Для мене ключовим залишалося інше — можливість обміну і повернення наших захисників додому.
Серед переломних моментів особливою є історія, яку неможливо забути. У 2022 році ми купували весільну сукню для молодої дівчини — медсестри та військовослужбовиці 92-ї ОМБр імені Івана Сірка, яка загинула під час звільнення селища Рогань під Харковом. Вона врятувала понад 40 військових, але сама отримала поранення, несумісні з життям. Її поховали у весільній сукні. Це стало для мене глибоким усвідомленням справжнього обличчя війни і внутрішньою точкою, яка змінила сприйняття реальності.
СИЛА УКРАЇНСЬКОГО ВОЇНА ПОЛЯГАЄ В ІСТОРИЧНІЙ ПРАВДІ ТА СПРАВЕДЛИВОСТІ.
Українські військові захищають свою землю, виконуючи священну місію, а не ведуть загарбницьких воєн. Поза полем бою ця сила проявляється у витримці, відповідальності та здатності підтримувати побратимів, родини й суспільство навіть у найскладніші часи.
Сьогодні військові та ветерани стикаються з викликами, пов’язаними з адаптацією до мирного життя. Держава лише формує ефективні системи взаємодії з людьми, які мають бойовий досвід, пережили поранення або ПТСР. Водночас потреба в підтримці є негайною. Саме тому критично важливо швидко розгортати доступ до медичних, соціальних і психологічних послуг, забезпечувати житлом, можливостями для працевлаштування та гідною повагою.
Війна змінила мене як людину. Вона навчила бути максимально зосередженим, швидко ухвалювати рішення, глибше цінувати людей поруч і кожну хвилину життя. З’явилося чітке розуміння, що справжня цінність — у простих речах: у спілкуванні з рідними, у тиші, у внутрішньому спокої. Водночас зросла витримка, здатність діяти в кризових умовах і швидко відновлюватися попри постійний стрес.
ЄДНІСТЬ МІЖ ВІЙСЬКОВИМИ, ДЕРЖАВОЮ ТА СУСПІЛЬСТВОМ СЬОГОДНІ Є ФУНДАМЕНТОМ НАШОЇ СТІЙКОСТІ.
Саме ця синергія дозволяє ефективно протистояти ворогу, підтримувати фронт і зберігати внутрішню силу країни. Вона проявляється у волонтерському русі, підтримці армії, взаємодії громад із військовими підрозділами та готовності людей допомагати одне одному.
ПЕРЕМОГА ДЛЯ МЕНЕ — ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ І ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ. ЦЕ ПОВЕРНЕННЯ ЛЮДЕЙ ДОДОМУ, БЕЗПЕКА НАШИХ ДІТЕЙ І ВПЕВНЕНІСТЬ У ЗАВТРАШНЬОМУ ДНІ.
Я бачу Україну після перемоги сильною, сучасною європейською державою з потужною економікою, гарантіями безпеки, справедливими інституціями та високою повагою до людини. Як суспільство — зрілою, згуртованою нацією, яка цінує свою свободу і незалежність.
