«Моя професія – не просто робота. Це все моє життя»
Для мене Незалежність – це думати та розмовляти рідною мовою, пам’ятати історію свого роду. Виховувати дітей та онуків в любові до свого краю, навчати їх українських традицій.
Кожен українець — це сила, яка тримає країну. Війна стала величезним випробуванням для кожного з нас, водночас зробивши нас міцнішими, сміливішими, незламними! Усі ми повинні зробити свій внесок для наближення Перемоги. З перших днів війни наша команда активно долучалася до волонтерського руху у Тернополі та Львові: закуповували медикаменти, турнікети, перев’язувальні матеріали для фронту. Закупили для військових декілька машин та медичної апаратури, допомагали фінансово, адже чимало наших працівників вступили в лави ЗСУ.
Від початку війни наша команда продовжує працювати, роблячи те, що вміє та любить – дарує парам радість материнства та батьківства. Ми започаткували кілька унікальних соціальних проєктів для воїнів-захисників України та їх родин, який триває більше трьох років: безкоштовне ЕКЗ, безкоштовну кріоконсерваціюсперматозоїдів і яйцеклітин.
В межах проєкту ми провели 564 безкоштовних ЕКЗ, завдяки яким вже народилось 115 дітей і ще 162 жінки зараз вагітні. Це наш внесок у майбутнє.
Коли після багатьох років безпліддя пара бачить спершу дві смужки на тесті, а потім на УЗД довгоочікуваного малюка і плачуть від щастя – от в цьому ми і бачимо сенс.
Найбільша радість — бачити, як мрія родини здійснюється. Їхні емоції — найкраща нагорода. Це те, що надихає й додає сил. Відродження української нації – найкращий мотив для мене та моєї команди.
Як і у кожного, в житті у мене бувають моменти, коли хочеться опустити руки. Але з юності я займався спортом, який мене дисциплінував і це стало надалі моєю опорою.
Моя професія – не просто робота. Це все моє життя. Коли мені телефонують пацієнти зі щасливою звісткою «Ми завагітніли після багатьох років лікування!» або «У нас народилося маля», відчуваю емоції, які важко описати словами.
Для мене обличчя Незалежності — це наш народ. Той, що не скорився ні імперіям, ні окупантам. Той, хто щодня тримає Україну на плечах — чесністю, гідністю, силою духу.
Я бачу Україну, де більше не лунають сирени, а лише дитячий сміх. Де замість тривог — упевненість у завтрашньому дні, де ранок починається не з новин про втрати, а з планів і мрій. Де кожен має право мріяти і має силу мрію втілити.
Основа сильної країни — це люди, які вміють бути справжніми: не прикрашати себе словами, а підтверджувати все вчинками. Вони не чекають, поки хтось змінить реальність — вони вже її змінюють, у межах своєї професії, громади чи навіть родини.
У своєму житті я дотримуюсь правила 4 П (порядність, працьовитість, професіоналізм, патріотизм) стосовно себе та тих, хто поряд.
У моїй роботі було багато моментів, які неможливо забути. Але один із них став для мене особистим символом Незалежності.
До мене звернувся військовий, який воював ще з 2014 року. Він розповів: «Вранці нас снідає двадцять, а вечеряє лише семеро, інших приносять у наплічниках…» А потім сів, опустив голову, і я побачила сльози в очах цього мужнього чоловіка. Він сказав: «Я хочу після себе залишити потомство. Допоможіть мені…»
Ми допомогли. Але він загинув, так і не дізнавшись, що його дружина чекає на двійнят. Вона отримала цю звістку лише через три дні після його похорону.
Сьогодні їхнім діткам уже півтора року. Для мене вони — символ життя, що сильніше за смерть, і любові, яка перемагає навіть війну.
Пам’ятайте, ким ви є, не забувайте, через що пройшли ті, хто був до вас, і будуйте таку Україну, в якій хотіли б жити.
