Після поранення у 2014 році я пройшов довгу реабілітацію. Уже у 2015 році прийшов у політику з чітким наміром — допомагати військовим, які повернулися з фронту, і тим, хто залишався на службі. Дуже швидко зрозумів, що реальна допомога часто зводиться до двох речей: грошей або можливостей, які дає посада.
З 2017 по 2021 рік я був радником Міністра МВС і займався питаннями ветеранів та діючих співробітників підрозділів.
У 2014 році формально не був добровольцем, але фактично потрапив у добровольчий батальйон — перший батальйон ТРО. Саме тоді події кардинально змінили мій погляд на життя: я свідомо прагнув бути там, де відбувається боротьба, розуміючи, заради чого це роблю.
Перед повномасштабним вторгненням, за тиждень до 24 лютого, я вивіз сім’ю до Львова, бо ще з 2014 року розумів — це лише питання часу. А вже 23 лютого ввечері в Києві отримував зброю.
Найважче, що залишилося зі мною, — це загибель побратимів. Їх дуже багато. Найскладніші точки мого шляху — Бахмут, Кремінський ліс, Урожайне. У такі моменти думаєш лише про одне: як повернутися і подзвонити додому.
Під обстрілами перед очима часто були обличчя моїх доньок. Найбільше тримали думки про дім, батьків, рідних і майбутнє дітей — прості речі, які виявилися найважливішими.
Я відчував сильну жагу жити. Братерство, єдність і справжній дух воїна тримали мене і людей поруч. Водночас довелося зіткнутися з тим, про що рідко говорять: ПТСР, депресія, емоційне вигорання, агресія та нерозуміння з боку частини суспільства.
Війна сильно змінила мене: я почав швидше приймати рішення, по-іншому цінувати людей і життя. Але стало складніше стримувати емоції, пробачати і не реагувати гостро на біль. На фронті не має значення ні віра, ні національність, ні погляди — головне прикривати один одному спину.
В ОКОПІ НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ НІ ВІРОСПОВІДАННЯ, НІ НАЦІОНАЛЬНІСТЬ, НІ ПОЛІТИЧНІ ПОГЛЯДИ. ТАМ ГОЛОВНЕ — ПРИКРИВАТИ ОДИН ОДНОМУ СПИНУ.
У мирному житті це братерство зберегти значно важче.
Перемога для мене — це не лише завершення війни, а й можливість поїхати на могили друзів і побратимів, віддати їм шану і згадати їх.
УКРАЇНА ДЛЯ МЕНЕ — ЦЕ МІЙ ДІМ, СВОБОДА І МАЙБУТНЄ МОЇХ ДІТЕЙ.
Після перемоги мрію просто виспатися, поїхати в подорож і відкрити для себе щось нове.
СЬОГОДНІ УКРАЇНЦІ ДЛЯ МЕНЕ — ЦЕ ЄДИНА НАЦІЯ.
