До повномасштабного вторгнення я вже проходив службу і мав звільнитися 26 лютого. У той період я вже будував плани на цивільне життя: хотів залишити службу і почати створювати сім’ю, рухатися в зовсім новому напрямку. Але життя внесло свої корективи.
Я став на захист ще у 2016 році. Тоді моє рішення сприймали по-різному: хтось підтримував, хтось не розумів і запитував, навіщо мені це потрібно. Але вибір був моїм, і я його зробив усвідомлено.
Найяскравіші й водночас найважчі моменти — це підготовка до штурмів. Особливо та година перед виїздом, коли всі мовчать, кожен занурений у свої думки, аналізує, що і як має відбутися. Це найнапруженіший час, коли ти залишаєшся наодинці зі своїм внутрішнім станом і відповідальністю.
Були різні миті, але в більшості випадків я тримав у собі впевненість, що все буде добре і я виживу. У такі моменти ти раптом дуже гостро відчуваєш цінність життя: згадуєш те, що не встиг сказати, і розумієш, що багато планів можуть так і залишитися нереалізованими. Іноді думаю, як би було добре просто опинитися десь у спокої, на відпочинку, відкинути все і ні про що не хвилюватися. Просто видихнути і на мить забути про все, що було і є.
Найбільша моя сила — це дух і характер. Саме вони допомагали проходити найважчі й найгарячіші дороги і не зламатися під тиском обставин.
Найскладніше, напевно, було і залишається нерозуміння з боку людей. Іноді простіше все тримати в собі, ніж відкриватися, бо не завжди тебе можуть зрозуміти. Тому багато переживань залишаються всередині.
З часом я відчув, що став більш стриманим і навіть дещо черствішим до емоцій та подій. Мені стало легше не зациклюватися на проблемах, простіше їх відпускати і рухатися далі.
У моєму житті є і опора, і відповідальність. Бо бувають моменти, коли ти підтримуєш інших, а бувають — коли підтримують тебе ті, хто пройшов той самий шлях. Люди, які пережили подібне, часто розуміють один одного без слів.
Сьогодні я не чекаю «перемоги» як гучного завершення чогось. Занадто багато втрат було — як у колі друзів, так і всередині мене самого. Я просто хочу, щоб усе це нарешті закінчилося і настала тиша.
