«Незалежність — це завжди боротьба. І кожен воїн, що загинув у бою, є її частиною»
Незалежність для мене — це відповідальність. Готовність діяти чесно і свідомо, а не перекладати все на інших. Це єдність, коли ми вміємо триматися разом попри всі відмінності. І це сміливість цінувати своє — культуру, свободу, гідність — та бути готовими захищати їх навіть тоді, коли важко.
Не скажу, що мав якісь пафосні думки про власну «місію». Але на початку, коли потрапив у військо й опинився поруч із незнайомими людьми, відчув: ми відповідаємо за збереження держави.
Найважливішим було не програти, не відступити, а навчитись бути ефективним і вижити довше за ворога.
Мій цивільний досвід нічого у війську не дав — усьому довелося вчитися з нуля. Я пройшов шлях від піхотинця до пілота FPV-дрона. Якщо чесно, мій найкращий внесок — це знищений ворог, допомога побратимам і приклад іншим. Бо служба для мене — це не вибір, це необхідність. По-іншому ми втратимо право на існування як нація.
Коли стає важко, сенс завжди повертають близькі. Моя сім’я. Люди, які попри біль і втрати не здаються. Посмішка моєї коханої — найкращі ліки від депресії. Це мотивує жити. А ще — бажання побачити мирне майбутнє й передати свій досвід новому поколінню.
У критичних чи болісних періодах допомагає чорний гумор. Коли зовсім погано, чарівної допомоги не існує. Або валишся сам і тягнеш інших за собою, або тримаєшся й виживаєш, навіть якщо треба перечекати, щоб потім почати знову.
Чи були моменти, коли здавалося, що я не витримаю? Можливо. Але я їх не пам’ятаю. Бо залишити побратимів я не міг. Ми — сім’я, з якою я прожив найважчі миті життя.
Незалежність для мене має багато облич. Кожен воїн, який загинув у бою, — її частина. А якщо говорити особисто, то це мої батьки. Люди з інвалідністю, які зуміли створити сім’ю, виростити мене й брата, дати нам шанс на власне життя.
Вони вклали в нас стержень: не важливо, який у тебе статус чи посвідчення, важливо — що ти робиш і заради кого.
Україну майбутнього я бачу країною свідомих людей, які цінують свої корені, вшановують пам’ять і передають її крізь покоління. Це держава, де свобода йде поруч із відповідальністю, розвиток — із повагою до культури. Україна, де люди не живуть у страху, мають можливості для зростання й розуміють, що їхні дії мають значення.
Сильна держава тримається на трьох якостях: відповідальності, єдності й сміливості. Відповідальність — це діяти чесно і свідомо. Єдність — це бути разом попри відмінності. Сміливість — це цінувати свою культуру, свободу й гідність і захищати їх навіть тоді, коли дуже важко.
Що допомагає залишатися людиною навіть у найгостріших обставинах? Мій досвід. Я зрозумів просту річ: стався до людей так, як хотів би, щоб ставилися до тебе. У житті нема казок із щасливим кінцем, воно жорстке й складне, і не всі витримують цей ритм.
Ми живемо у час, коли тендітна жінка може виявитися сильнішою за великого чоловіка. І щоб бути гідною людиною, треба навчитися приймати інших із їхнім баченням світу. Я намагаюся це робити.
Є моменти, які неможливо забути. Кров побратима на моїх руках. Він помирав поруч, а я нічим не міг допомогти. Я пообіцяв йому, що він житиме… але цього не сталося. Це ціна нашої Незалежності.
Майбутнім поколінням я хотів би передати прості, але сильні слова Назара Гринцевича (Грєнка), захисника «Азовсталі»: «Головне пам’ятайте: що б не було у вас — любіть маму, їжте кашу і любіть Україну».
