«Моє життя — це боротьба. Це й стало моїм покликанням»
Для мене Незалежність — це життєва необхідність. Вона, як повітря, вода чи їжа — без неї неможливо жити. Це надважливе надбання, яке ми повинні зберегти і передати дітям так, щоб їм більше не довелося знову боротися за неї.
Коли мене питають, чи був у моєму житті момент, коли я відчув: «Я — частина сили, яка тримає країну», я відповідаю по-іншому.
Ні, я не частина — я сама ця сила.
Кожен із нас цілісний, і саме тому разом ми є Сила.
Ще з юності я підсвідомо знав: моє життя — це боротьба. Це й стало моїм покликанням. Тому моя професія і мій вибір логічно трансформувалися у службу країні.
Що допомагає мені, коли стає важко? Моя сім’я. Дружина і діти — вони для мене і є Україна.
Саме вони надають сенсу і тримають на плаву, коли здається, що сил уже немає.
У найболючіші моменти я залишався опорою для інших завдяки простому, але сильному прагненню — прагненню до життя. І навіть тоді, коли було відчуття, що не витримаю, мене зупиняло усвідомлення: якщо вже рахуватися з власною смертю, то хай ворог заплатить за моє життя якомога дорожче.
Мене питають: хто моє «обличчя Незалежності»? Я відповім чесно: я сам. Бо тільки коли ми поважаємо і цінуємо себе, ми стаємо прикладом для інших.
Якою я бачу Україну майбутнього? Ми вже є країною майбутнього. Головне — не забувати про це.
Сильна держава тримається на самоповазі. Це ключова якість, яка формує все інше.
Що допомагає мені залишатися людиною навіть у найгостріших обставинах? Це базове, вроджене налаштування. Я вірю, що людину робить людиною не форма чи звання, а внутрішня гідність і здатність зберігати спокій та емпатію.
Я маю безліч історій, які стали для мене символом Незалежності. Їх стільки, що вистачило б на не один том книги.
Якщо ж передати одне речення майбутнім поколінням українців, я б сказав: «Поважайте себе, цінуйте себе, навчайте цьому дітей — і тоді ніхто й ніколи не зможе диктувати вам свою волю».
